Що таке «право інтелектуальної власності?

Отже відомо, що кожна людина, об’єктивно, може займатися як фізичною, так і інтелектуальною (розумовою) та творчою діяльністю.

Будь-який результат інтелектуальної та творчої діяльності будь-якої людини (винахідника, програміста, художника, дизайнера, письменника, композитора тощо) і є її інтелектуальною власністю.

Інтелектуальна власність, належна її творцю, оточує нас усюди – у творчих добутках (книги, фільми, музичні твори, твори мистецтва, програмне забезпечення тощо), а також у матеріальних предметах повсякдення (одяг, побутова техніка, меблі, посуд, автомобілі, комп’ютери, ліки тощо).

Конституції багатьох країн світу, включаючи Україну, гарантують своїм громадянам не тільки свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а й захист їх інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних  і матеріальних інтересів, що виникають з різних видів інтелектуальної діяльності.

Прагнемо, щоб шановний читач цієї статті добре усвідомив різницю між інтелектуальною власністю людини та її власністю на майно/матеріальні речі.

Цивільний кодекс України у 2004 році вперше визначив поняття права інтелектуальної власності – це непорушне право будь-якої особи на результат своєї інтелектуальної та/або творчої діяльності. При цьому, право інтелектуальної власності (надалі – право ІВ) і право власності на матеріальну річ (у якій втілений інтелект/задум автора/творця) не залежать одне від одного.

Власник права ІВ на певний об’єкт права, втілений у будь-яку річ, згідно законодавству, має виключне (!) право, продовж певного періоду часу,  визначати порядок використання результату своєї  інтелектуальної діяльності, а саме використовувати такий об’єкт права на свій розсуд, дозволяти його використання іншим особам, а також перешкоджати його неправомірному використанню, в тому числі забороняти таке використання іншими особами.

Доречно зауважити, що спеціальними законами у сфері інтелектуальної власності, що регулюють норми та правила набуття та захисту права ІВ на різні об’єкти права (перелічені нами нижче) встановлені певні винятки та обмеження щодо можливості реалізації правовласником свого виключного права. З одним новітнім виключенням, у цьому сенсі, нещодавно введеним законодавцем, вже можна ознайомитися на шпальтах нашого сайту, де у статті «Порівняльна реклама у фармацевтиці: нові можливості для конкуренції чи обезцінення створеного?» (від Закутій Ольга/12 грудня, 2019) досить розлого наданий аналіз даного нововведення.

Отже, повертаючись до розгляду сутності виключних прав, ніхто інший, окрім власника права ІВ на будь-який об’єкт права, не може використовувати цей об’єкт без дозволу правовласника виключно на договірних умовах.

Щодо договірних умов між правовласником та особою, яка хоче придбати/викупити ці права, або придбати дозвіл (ліцензію) на їх використання на певний час, то це тема окремого обговорення.

Водночас, на відміну від права власності на будь-яку матеріальну річ, яке особа може захищати, умовно кажучи, охороняючи її «за високим парканом», право ІВ на певний об’єкт права необхідно підтвердити державними охоронними документами та/або державними свідоцтвами, саме тоді виключне право «запрацює».

Законодавець визначає такі види основних, найбільш поширених на практиці, об’єктів права ІВ, як:

• технічні винаходи/корисні моделі, промислові зразки (дизайн будь-якої продукції), право на які засвідчується патентами;
• торговельні марки (знаки для товарів і послуг), право на які засвідчується свідоцтвами;
• літературні, музичні та художні твори, виконання, фонограми, відеограми, комп’ютерні програми тощо, авторські права на які засвідчуються свідоцтвами.

Обіцяємо, що ми розглянемо кожний з цих об’єктів у наших подальших спілкуваннях на шпальтах цього сайту.

Наразі, чому ж варто охороняти права ІВ?

Малі, середні та великі підприємства, велика кількість інших комерційних організацій, а також приватні підприємці, задіяні у створенні, виробленні, поставці, чи продажі товарів і послуг, найімовірніше часто використовує чужу інтелектуальну власність або створюють свою.

Таке використання може бути ефективнішим при застосуванні правильної політики управління правами ІВ.

Суть такої політики полягає у наступному:

1. Належний пошук та реєстрація.

Суть заходів полягає у проведенні завчасного інформаційного пошуку за державними базами даних про зареєстровані раніше об’єкти права, щодо новизни власних ймовірних об’єктів права. Та подальшого складання та поданні заявок про їх державну реєстрацію з метою отримання охоронних документів (патентів) та/або свідоцтв.

Права на об’єкти інтелектуальної власності надаються відповідно до норм національного законодавства будь-якої держави світу. Крім того, в сфері інтелектуальної власності існує цілий ряд міжнародних договорів, які дозволяють проводити реєстрацію прав інтелектуальної власності одночасно в декількох державах. Про міжнародну реєстрацію об’єктів ІВ ми також докладніше поговоримо у подальших спілкуваннях.

2. Контроль строків чинності прав та своєчасне їх продовження. ІВ є нематеріальним активом (інтелектуальним капіталом), будь-якого учасника ринкових відносин, в загальному Свідоцтво на такі права діє 5 років, а тому потребує не лише правового захисту, але й правильного керування набутими правами. Задля цього, необхідне своєчасне підтримання чинності таких прав, а документування та інші докази існування таких прав повинні чітко виконуватись.
3. Розумна оцінка комерційних ризиків. Вирішувати Вам – порушувати чи не порушувати в своїй діяльності права інших осіб, чи дотримуючись сталих норм та правил чесної конкуренції.

Неправомірне використання чужих об’єктів права ІВ може призвести до цивільних або, навіть, кримінальних правопорушень, спорів в межах антимонопольного законодавства (штрафи АМКУ – дуже великі)) і реальні) виплат великих компенсацій, а також перешкод, і навіть шкоди, та втрати репутації бізнесу.

4. Захищати свої порушені права. Вчасно виявляти порушення власних прав та законних інтересів допоможе своєчасний контроль та моніторинг. Допомогти у цьому зможе кваліфікований патентний повірений.

А також…. – ІНТЕРНЕТ, який значно прискорює процеси обміну інформацією, а отже і виявити факти порушення.

Але також швидко може бути зруйнована репутація бізнесу певного правовласника у разі, коли у відповідному секторі ринку з’являються товари та/або послуги іншого виробника/надавача послуг значно нижчої якості, але марковані торговельною маркою цього правовласника та/або виготовлені із використанням його патенту на винахід чи промисловий зразок, або об’єкту авторського права.

Все це покладає на правовласників додаткові обов’язки щодо захисту власних об’єктів права ІВ і забезпечення дотримання своїх прав іншими особами.

Оскільки зростаюча проблема контрафакції та піратства створює багато ризиків для чесного бізнесу. А цінність «Інтелектуального капіталу» для компаній в наш час технологій та вінаходів надзвичайно зросла. Він може бути таким же важливим для розвитку і зростання компаній, як і традиційний капітал, товари та послуги.

Отже, об’єкти ІВ це те, що є основою/лицем Вашого бізнесу, недооцінювати їх в наш час не доводиться, а тому основна задача вдало вибудовувати систему захисту власної репутації, креативності та інновацій, що втілені у власних товарах і послугах, а також зменшити ризики порушення своїх прав ІВ іншими особами.

Юристи, зокрема, патентні юристи (патентні повірені) DEXTRA law firm із задоволенням стануть вашими надійними «провідниками» у безлічі законодавчих та нормативних актів з питань інтелектуальної власності і кваліфікованими помічниками у вирішенні цих питань.

DEXTRA law firm засвідчує відвідувачам сайту свою повагу і дякує за візит та увагу.

Маємо надію на подальше спілкування.

______________________________________

* У наданому матеріалі вибірково використані цитати з публікацій Всесвітньої організації інтелектуальної власності та Міжнародної торгової палати, дозволені для використання.

Тетяна Ломаковська

Радник з питань інтелектуальної власності DEXTRA law firm, Патентний повірений